Опис досвіду роботи

 Віддай людині крихітку себе,

 за це душа наповнюється світлом

Ліна Костенко

Ми живемо у неспокійний час – час великих роздумів, сподівань. Вчитель має складну, але дуже важливу місію – бути класним керівником, вихователем. Незалежно від того, наскільки важкою є ця робота, вона безумовно необхідна для дітей, тому що основна структурна ланка в навчальному закладі – це клас. Саме в ньому зароджується інтерес до навчання, формуються соціальні відносини між учнями. Клас представляє собою систему, яка допомагає реалізувати піклування про соціальне благополуччя дітей, вирішувати проблему їхнього дозвілля, згуртовувати колектив, формувати відповідну емоційну атмосферу. В умовах змін у соціальному, економічному, політичному житті нашої держави постала потреба кардинальної перебудови у сфері виховання, мета якого – формувати творчу, гармонійно розвинену, креативну, конкурентноздатну  особистість, яка спроможна до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення.

Я, Ткаченко Наталія Леонідівна, працюю в Ніжиловицькому НВО з 2008 року. На початку своєї педагогічної кар’єри я мала безліч перепон. Але досвід приходить не відразу, його набувають з роками. Особливо вагоме значення він має у діяльності класного керівника, адже від того, як вчитель може використати у власній роботі набуті методи і прийоми, залежить ефективність виховного процесу.

Класний керівник – це в першу чергу керівник учнівського колективу дітей, що разом навчаються. Серед вчителів-предметників тільки класний керівник безпосередньо займається вихованням учнів. Тому ця робота, що зовні малопомітна, що фактично не має критеріїв оцінки, насправді є однією з найважливіших в результатах роботи школи як державного інституту.

Моя позиція

Як же виховати дитину, щоб оцінка за цю справу була відмінною? Це питання я поставила перед собою 8 років  тому, коли прийшла працювати до школи.

Саме тут в цих стінах зростають ті, кому жити та створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно свідомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем. Це й стало провідною ідеєю моєї роботи.

Щоб моя мрія стала реальністю, мета та виховні завдання спрямовані на:

• утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей; сприяти розвитку особистості дитини, формуванню її інтелектуального потенціалу;
• формування високої художньо-естетичної освіченості особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості; привчати дітей до систематичного читання періодичної преси, перегляду телепередач, з наступним обговоренням цих матеріалів на інформаційно-пізнавальних годинах;
• виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції;
• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;
• здійснювати правове виховання дітей, ознайомлювати з правовою відповідальністю, окремими статтями Кримінального кодексу України;
• розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;
• виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;
• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;
• формування творчої, працелюбної особистості; зміцнення трудової дисципліни і поведінки учнів постійно акцентувати увагу на необхідності виконання правил для учнів;
• узгоджувати інтереси особистості з інтересами членів класної спільноти, з особливостями колективу класу та умовами його життєдіяльності;
• забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
• забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я; добиватися сумлінного ставлення до уроків фізичної культури, спортивних секцій, ранкової зарядки;
• формування сімейно-етичної культури; виховувати повагу до вчителів, старших, батьків;
• забезпечувати опанування учнями цілісної системи знань про навколишнє середовище, практичних вмінь і навичок, способів творчої діяльності, прийомів і методів самопізнання і розвитку;
• виховувати в учнів цілісне сприйняття себе і навколишньої соціальної та природної дійсності;
• з метою вивчення природи рідного краю організовувати екскурсії і походи.

Актуальність  вивчення педагогічної проблеми у вихованні

  В кінці ХХ століття змінилися засоби виховного впливу – це Інтернет, сучасні комп'ютерні технології, відео – і аудіо продукція, нетрадиційна друкована продукція, що з одного боку значно розширює діапазон знань людини, а з іншого ускладнює чітке визначення підлітком своєї позиції, свого погляду, оцінку подій, що відбуваються в суспільстві, розсіює увагу і осмислення різних фактів і дій.

Я вважаю, що відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок – «втеча молоді від реальної дійсності» в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.

Очікувані результати:

• Формування дружного, організованого колективу через активізацію форм індивідуального впливу та колективної виховної роботи.
• Орієнтація кожного учня на розвиток його нових психологічних можливостей: проектування особистості, організація та керування процесом її розвитку.
• Прищеплювання учням навичок планування діяльності на день, тиждень, місяць; навчання самозвітування; дотримання виконання свого плану, відповідальності за самозобов'язання.
• Поглиблення розуміння учнями змісту етичних норм і правил.
• Виховання позитивних рис характеру: обов'язковості, чесності, організованості, доброти, щирості, поваги до старших, співпереживання, вимогливості до себе.
• Сприяння розвитку мовленнєвої культури учня, вміння спілкуватися, висловлювати свою думку.
• Розвиток інтересу до навчання, формування потреби постійно активізувати свою пізнавальну діяльність.
• Формування потреби у громадській діяльності.
• Виховання бажання бачити прекрасне у природі, творах мистецтва, людських взаєминах.
• Виховання свідомого, дисциплінованого, бережливого ставлення до державного і власного майна.
• Навчання методів підтримки доброго здоров'я, особистої гігієни.
• Залучення учнів до скарбів української народної творчості.
• Допомога у подальшому становленні органів класного самоврядування, розвиток їхньої самостійності.
• Залучення до виховання учнів їхніх батьків, громадськості.

Головні завдання виховної роботи:

• здійснення спостереження за особистим розвитком дитини, сприяння створенню оптимальних умов для формування його особистості, морального та духовного розвитку;
• виховання доброго відношення до життя, до оточуючих, уміння знаходити у ньому радість та бажання творити добро;
• створювати умови для збереження та зміцнення здоров’я;
• допомагати учням та їх батькам знаходити шлях до серця один одного, не губити  душевний контакт та віру у близьких людей;
• стимулювати зацікавленість до розвитку творчих, інтелектуальних та фізичних можливостей та здібностей у кожному вихованці.

Індивідуальний підхід

Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.

Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості роботи з колективом, намагання зробити її цікавою і для дітей, і для себе допомогли мені визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати та діагностувати підсумки.

Розвиток індивідуальних здібностей і талантів,

забезпечення умов їх самореалізації

При плануванні роботи з учнівським колективом головним я вважаю ідею особистої спрямованості виховного процесу. У центрі стоять не програми чи заходи, а саме учень. Саме його індивідуальні нахили, інтереси й здібності.

Важливу роль у школі відіграє творче виховання, в основу якого я поклала використання різних засобів, підходів до дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату, розв’язання творчих задач. 

Вважаю, що сьогодні повинна змінитись  роль класного керівника: він повинен бути не наглядачем, не контролером, а виконувати роль консультанта та джерела знань, стати старшим товаришем, другом, порадником, партнером у спільній діяльності.

     Такий класний керівник не домінує, а співпрацює з учнями. Вони особистісно захоплені один одним, довіряють, поважають думки, почуття, позитивно налаштовані на творчість, вони співавтори заходу. Саме співпраця учня і вчителя стане ще одним ключем до успіху наших учнів.

В процесі моєї роботи створився  певний стиль відносин з дітьми:

• Не забороняти, а направляти;

• Не управляти, а співуправляти;

• Не змушувати, а переконувати;

• Не командувати, а організовувати;

• Не обмежувати, а надавати  свободу вибору.

Для мене мій клас, як і для кожного іншого класного керівника, його клас, – найкращий, найулюбленіший, не дивлячись на те, що завдає багато клопоту та переживань, але разом з тим неповторний та унікальний.

Виховна робота у нашому класі  – цікава та різноманітна, поєднує в собі традиційні форми роботи класного керівника (години спілкування, класні збори, свята, операції, виставки-конкурси, виставки творчих робіт, відверті розмови, інтелектуальні ігри, турніри) та нетрадиційні (тренінги, проекти, фестивалі, калейдоскопи, анкети думок, пошукові ігри, акції, художні галереї та ін.).

Використання різноманітних форм роботи з дітьми на класних годинах сприяють  згуртованості колективу, розвитку позитивного відношення один до одного.

Розвиток дитини, її творчого потенціалу забезпечується через активну діяльність. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям. Цьому сприяє активна участь класу в таких загальношкільних заходах:

• Акції: «Разом ми сила, разом нам тепло», «Подаруй книгу бібліотеці», «Козацькими стежками», «Дзвони пам’яті», «Запали свічку пам’яті», «Ми – Україна».
• Операції: «Милосердя», «Турбота», «Живи книго», «Чисте подвір’я»,  «Збережи ялинку».

З великим задоволенням учні виступають у шкільному музеї. Саме завдяки музею ми можемо формувати у молодого покоління національну свідомість, любов до рідної землі, свого народу, забезпечувати духовну єдність поколінь, патріотизм.

Згуртуванню учнів класу в єдиний дружній колектив сприяє робота з організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи.

Колектив та умови його формування

Значну роль у соціальному становленні учнів відіграють стосун­ки, які складуються між однолітками. Від цих стосунків залежить можливість адаптації та розкриття потенціалу кожної дитини, а різні стосунки створюють різні групи. Згуртування груп відбу­вається на різній основі. Тому це можуть бути групи соціальної й антисоціальної спрямованості. Будь-яка група має домінуючий фактор згуртування (спільні інтереси групи, прагнення пристосува­тися у специфічних умовах, авторитет лідера, наявність соціальних норм тощо). Залежно від кожного фактора група має свою траєк­торію розвитку і ту властивість, яка відрізняє її від іншої групи. Але всім нам зрозуміло, що група не може скластися як колектив у першу ж мить свого існування, оскільки це тривалий процес.

Іноді будь-яке згуртування групи, навіть на основі антигуманних норм відносин, розглядається як позитивне явище, оскільки організаторські завдання вважаються більш значущими, ніж ви­ховні, а маніпулювати згуртованою групою легше. Щоб такого уникнути, під час роботи з групою (класом) слід враховувати її специфіку, особливості її згуртування й використовувати демократичні принципи, гуманістичні форми відносин, щоб ство­рювався виховний колектив.

Критерії колективу:

• групова спрямованість (гуманні норми відносин);
• здатність групи до самоврядування;
• підготовленість групи до спільної діяльності.

Показники розвитку колективу:

• інтелектуальна комунікативність (міжособистісне сприй­няття, взаєморозуміння, спільна мова, здатність розуміти з півслова);
• емоційна комунікативність (спілкування і підтримка в ра­дості й горі);
• вольова комунікативність (здатність протистояти трудно­щам, стійкість до стресів, надійність в екстремальних си­туаціях).

Тільки згуртувавши учнів у дружний і працездатний колектив, можна успішно здійснювати їх навчання та виховання.

Робота з батьками

Запорукою успішної виховної діяльності класного керівника є його співпраця з батьками, оскільки саме сім'я значною мірою впливає на процес розвитку особистості дитини. Батьківський комітет працює разом із класним керівником, бере участь в організації класних та позакласних заходів, також співпрацюємо зі шкільним комітетом та адміністрацією школи. Найбільш ефективною є допомога батьківського комітету в оновленні та поповненні матеріально-технічної бази класу. 

Батьки – авторитети, вони найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей.

Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання  родині, сім’ї. Твердо переконана, народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.

Свою роботу з батьками здійснюю в двох напрямках: організаційна робо­та школи із сім'єю та підвищення педагогічної куль­тури батьків.

Роботу з групами батьків по­чинаю зі спостереження за навчанням та поведін­кою учнів та вивчення їхніх сімей. Застосовую такі методи: анкетування, опитування, вивчення шкільної документації. Це спостереження дозволяє мені от­римати потрібну інформацію та розподілити батьків на групи (за типом сім'ї, за помилками батьків у сімейному вихованні, за проблемами учня, що ви­никають у навчанні, спілкуванні з товаришами тощо).

Основними колективними формами роботи з бать­ками є класні батьківські збори, лекції, бесіди, сімейні свята в класі («День матері», «Ба­бусина скарбничка» тощо).

А тому ж з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і батьками на спільних зборах. Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як-от: «Мій тато», «Що в імені моїм», «Яка сім’я, такий і я», «Я і моя сім’я» та інші.

Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.

Анкета для батьків

1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на бать­ківських зборах?

2. Які питання виховання Вас особливо хвилю­ють?

3. Яку пресу Ви читаєте?

4. Чим Ви можете допомогти класному керівни­ку в роботі з дітьми класу?

5. На що вчителю слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною?

Тому важливе і відповідальне завдання вчителя – зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу.

Виконання цього завдання можливе за умови, якщо у плані діяльності будуть передбачені такі напрями роботи класного керівника з батьками:

• вивчення сімей учнів;
• забезпечення  участі   батьків  у  життєдіяльності   класного колективу;
• індивідуальна робота з батьками;
• інформування батьків про хід і результати навчання й виховання та розвиток учнів;
• педагогічна освіта батьків;
• педагогічне управління діяльність батьківської ради класу.   

Робота класного керівника  пов’язана з непередбачуваними труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах  формується особистість, як збагачується її духовний світ, як вона починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, коли бачиш, що твої вихованці за своїми негараздами  можуть помічати проблеми інших, бути небайдужими до людей,  всього, що оточує їх, і готовими  в будь-яку хвилину кинутись на допомогу тому, хто її потребує,  забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення: мій клас – це дружний колектив.   Сподіваюся, що діяльність моїх учнів у шкільні роки підготує їх до дорослого життя і кожен  з них через роки  успішно  адаптується в соціумі та зуміє реалізувати себе як особистість.