Учитель. Цікаво було б відкрита скарбничку загальнолюдської мудрості, звідки ви могли б запозичити нові знання, практичні поради. Слово мають теоретики.

Учень. Спілкування — це взаємодія двох або декількох осіб в обміні інформацією чи в практичній діяльності. Спілкування з іншими людь­ми розглядається як «обробка людей людьми», виходячи з цього, суть спілкування із самим собою можна визна­чити як «обробку людиною самої себе». Відомий філософ Л. Фейєрбах визначав значення спілкування таким чином: «Спілкування звеличує, у суспільстві людина мимоволі, без жодного удавання тримає себе інакше, ніж наодинці».

Мистецтво спілкування – одна з найбільших здібностей людини, вона піднімає її над усім живим і робить людиною!

Учень. Слово – найбільш змістовний, об'ємний, виразний засіб людського спілкування. Уміння говорити, слухати – важ­ливі умови взаєморозуміння. Немає у світі зброї, сильнішої за слова. Недаремно говорять, що словом людським можна зсунути гору з місця. Словами борються, словами люблять, словами ненавидять, словами вбивають, словами творять величезні справи в історії людства.

Про вміння користуватися словом писали ще в давню давнину. У «Повчанні синам» Володимира Мономаха гово­риться: «При старих мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі й молодшими... без лукавого на­міру розмовляти і більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою».

Ще з «Одіссеї» великого Гомера беруть витоки такі при­казки: «Про одне слід говорити, а про інше мовчати», «Про одне хоч сім кін, про інше заціп». Вислови давньогрецького драматурга Софокла: «Мовчи, глуха – менш гріха», «Хто мовчить, той двох навчить» — теж стали приказками.

Бесіда за запитаннями.

                    Завдяки чому люди розуміють одне одного?

                    Що таке спілкування?

                    Як ви думаєте, чому кожна людина зацікавлена в тому, щоб вміти говорити, вдало спілкуватися?

                    Чи можна за мовою людини судити про її культуру, ви­хованість?

                    Чи позначаються особливості спілкування людей на їх­ніх взаєминах, настрої, самопочутті й працездатності?

                    Що необхідно людині для того, щоб відчувати радість від спілкування?

                    Чи можна навчитися правильно спілкуватися з людьми?

                    Від якого спілкування слід відмовлятися?

-  Послухайте притчу про вільну людину.

«Одна людина жила сама і нічого не мала. А отже, вона не мала що втрачати, тож цим пишалася і вважала себе вільною. «Мені нічого втрачати, - казала вона. – Мені нічого втрачати!». Якось вона захотіла побачити себе. Поглянувши на чисту поверхню озера, вона дуже здивувалася, тому що вода відображала тільки небо і хмари. «А де ж я?» – розлютилася людина. «А тебе немає», - відповіло озеро.

Учитель. Мистецтво жити полягає в мистецтві діалогу, але не тільки із самим собою, а й з іншими. А спілкування – це наука, яку необхідно вивчати протягом усього життя.

-  Послухайте притчу про заклопотану людину.

«Один мандрівник подорожував країною. Якось в одному лісі він почув дивні звуки. Він пішов на ці звуки і, вийшовши на галявину, побачив дивну картину. Утомлена, змучена людина пиляла дерево і при цьому гірко плакала. Подорожній підійшов і запитав: «Чому ти плачеш?». Людина відповіла: «У мене тупа пилка і мені важко працювати». Подорожній здивувався і сказав: «То зупинись і нагостри її», на що людина відповіла: «У мене нема на це часу».

Учитель. Так часто трапляється і з нами – ми не вміємо спілкуватись, але не можемо зупинитися, замислитися і спробувати навчитися спілкуватися. А що, на вашу думку, означає «вміти спілкуватися»?

Чому ми з одними людьми легко починаємо спілкуватись, а до інших не можемо навіть підійти? Бо в цих людях нас щось відштовхує.

А з чого починається спілкування? Правильно, спілкування починається з погляду, з виразу обличчя людини.

До людини з яким виразом обличчя ви підійшли б і заговорили? Мабуть, до усміхненої. Отже, посмішка також дуже важлива.

Отже, ми маємо уявлення про те, якими мають бути стосунки між людьми.

Учитель. Як ви вважаєте, чи можуть руки допомогти потоваришувати? Заплющіть очі. Нехай тепер кожен візьме правою рукою руку сусіда і потримає її у своїй. Що можна сказати про руки? Опишіть свої відчуття. Діти добирають ряд слів-епітетів: теплі, ніжні, лагідні, працьовиті, добрі, гладенькі, м’які й т. ін. Невже можна образити людину, якщо в неї такі теплі, добрі руки? А які руки бувають, коли вони злі? (Холодні, неприємні, крижані, колючі, слизькі.) Тож якщо хочеться образити кого-небудь із товаришів, необхідно згадати про добрі руки.

Теоретики. На жаль, коли між людьми виникають непорозуміння, обидві сторони найчастіше вишукують образу й віддаляються. Така поведінка недоцільна. Спілкування можна порівняти з ліками, якими лікують хворобу. Ліки-спілкування не розв’язують проблем, але одужання відбувається швидше. Якщо кожна сторона від них відмовляється, захворювання поширюється і хвороба стає серйозною. Дуже важливим чинником спілкування і гарного настрою є почуття гумору. Чим більше гумору під час спілкування, тим більш позитивним стає ставлення один до одного.

Учитель. Спробуймо скористатися цими слушними зауваженнями і зробити крок назустріч. Є сприятливі обставини для того, щоб перепросити тих, кого ви коли-небудь образили.

Отже, розвивайте в собі бажання першими зробити крок до примирення. Чим довше ви ображаєтесь або обурюєтесь, тим менше у вас можливостей поновити стосунки. Коли ви повністю або частково винні в конфлікті, сховайте гордість якнайглибше і дійте. Скажіть, що ви винні і зробите все, щоб стосунки відновились. Пообіцяйте, що будете уважнішими й стриманішими, адже ми всі помиляємося.

Варто навчитися розуміти членів свого колективу, інтуїтивно відчувати і вгадувати їх настрій, стан, бажання. Зараз ми спробуємо перевірити, наскільки добре розвинене у вас це вміння.

Цікаві завдання

Учням пропонується виконати цікаві завдання. Практики пояснюють умови виконання.

«Співзвучність». Два члени групи стають спиною один до одного. На сигнал вони починають віддалятися в різні боки. Діти повинні одночасно озирнутися й посміхнутися, причому без будь-якого сигналу з боку групи. Слід відчути той момент, коли партнер оглянеться. Потім учасники обмінюються своїми відчуттями.

«Місток». На підлозі проведено дві лінії. Відстань між ними ЗО см. Одночасно на цей «місток» з обох сторін стають учасники гри. Під ними — «бурхлива гірська річка». Діти повинні домовитися між собою, як перейти місток. Дозволяється користуватися лише мовою жестів і мімікою.

Учитель. Ми переконалися в тому, що досягти гармонії в стосунках, спільних діях не так просто. Ось тому, перебуваючи в колективі, доцільно дотримуватися певних норм у спілкуванні. Про це варто пам’ятати щодня. Тому кожного ранку, вирушаючи в школу, не забувайте взяти з собою «валізку».

(Учні починають збирати «валізку» в далеку дорогу. У цю «валізку» складається все те, що, на думку групи, допомагає людині в спілкуванні з іншими, усі позитивні риси характеру, уміння, які цінують у класі. Школярі називають такі риси характеру і якості: доброзичливість, стриманість, тактовність, товариськість, справедливість, миролюбність, життєрадісність, гумор, ерудованість, відкритість, урівноваженість, чесність, чуйність, уміння прийти на допомогу, порадити, тримати чужі секрети, співчувати, поважати співрозмовника, вислуховувати, пробачати помилки, не заздрити, не принижувати.)

Не менш важливо вміти дотримуватися даного вами слова, бо з цього й починається довіра. І якщо ви протягом нашої зустрічі відчули, що, можливо, в певній ситуації поводилися не так, як годиться товаришу, однокласникові, то це вже плюс. Адже головне – вчасно усвідомити свою помилку, подивитися на себе критично і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів. У нас є чудова можливість у присутності своїх однокласників укласти цікавий контракт.

Учень (зачитує). «Я… хочу змінити свою поведінку стосовно своїх однокласників, учителів, товаришів та інших людей. Не хочу чинити їм зло, ображати чи викликати в них страждання.

Зобов’язуюсь перед самим собою бути стриманим, поважати однокласників, ровесників, не заздрити, не принижувати їх. Зобов’язуюсь розпочати роботу над собою».

Хто з вас хотів би укласти зі мною договір?

У разі згоди слід повторити вголос текст контракту і поставити свій підпис.

Теоретики. Люди – дивні істоти. Вони вирощують в одному саду тисячі троянд... і не знаходять тієї, що шукають. Але ж те, що вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді, в одному-єдиному ковтку води. А сенс життя полягає в тому, щоб відрізнити погане від хорошого і зрозуміти своє призначення в цьому житті. Шукати себе і не зупинятись у своєму пошукові, пошукові свого змісту, пошукові себе серед інших.

Учитель. Дорогі діти! Поряд з вами живуть ваші ровесники. Часто їм буває сумно, погано, тривожно, душа сповнена переживаннями. І допомогти один одному можемо тільки ми, адже живемо, навчаємось, працюємо, відпочиваємо разом. Подати руку допомоги слід зараз, сьогодні, бо завтра може бути пізно. Не відштовхуйте від себе тих, хто потребує вашої підтримки.

Ось у моїх руках невеличкий шкільний дзвоник. Відомо, що з давніх-давен дзвони використовувалися для сповіщення про якусь дуже важливу подію. Сьогодні наш маленький дзвоник теж б’є на сполох, закликаючи до згуртованості, доброзичливості, уважності, доброти, бо саме ці якості роблять нас справжніми людьми.

Заключне слово вчителя.

Отже, спілкування — це не тільки взаємини, контакт між людьми, які пізнають одне одного, обмінюються інфор­мацією і переживаннями з метою взаєморозуміння і взаємо-регулювання поведінки, але це і спосіб існування, і головна умова розвитку людей. «Чим багатше і гармонійніше розви­нена людина, тим більше готова вона до щастя. Для неї світ багатий, захоплюючий, а головне — добрий і відкритий. Він схожий на дім друзів: що хочеш — візьми, що цінуєш — від­дай. А для людини обмеженої світ як величезне місто в абсо­лютно незнайомій країні. Усі вулиці відкриті, а йти по них страшно, бо невідомо, куди ведуть. І запитати когось — не знаєш мови... Гармонійній людині легко в спілкуванні: їй не треба шукати теми для розмови. А спілкування — це наше, якщо так можна виразитися, соціальне дихання».

Дійсно, як важко вміти знаходити спільну мову! Як важливо розуміти одне одного! Із самого дитинства треба засвоювати науку спілкування, оволодівати вмінням вести себе серед людей так, щоб їм було добре, приємно, зручно!

Хочеться закінчити нашу зустріч словами, які ви бачите на дошці: «Якщо хочеш, щоб тебе поважали, поважай себе й інших».